Пам’ятаємо Голокост — не мовчимо про геноцид України.
27 січня світ вшановує пам’ять жертв Голокосту — одного з найжахливіших злочинів в історії людства. Цього дня 1945 року було звільнено концтабір Аушвіц-Біркенау, де нацистський режим знищив мільйони невинних людей. Голокост став символом геноциду, побудованого на ненависті, дегуманізації та запереченні права народу на існування.
В Україні одним із найстрашніших його символів є Бабин Яр, де нацисти розстріляли десятки тисяч євреїв, ромів, українців.
Сьогодні ці уроки історії звучать особливо гостро для України. Російська агресія проти нашої держави має всі ознаки геноциду українського народу. Масові вбивства цивільних, депортації, знищення міст і сіл, примусове вивезення дітей, заборона мови та культури — усе це повторює логіку злочинів, які світ уже бачив у ХХ столітті.
Як і під час Голокосту, агресор намагається позбавити жертву імені, історії та права на майбутнє. Пропаганда виправдовує насильство, а мовчання або байдужість частини світу лише заохочує злочинців. Саме тому пам’ять про Голокост — це не лише про минуле, а й про моральний обов’язок реагувати на зло тут і зараз.
Вшановуючи жертв Голокосту 27 січня, ми водночас вшановуємо пам’ять українців, які загинули від рук сучасного агресора. Пам’ять зобов’язує нас говорити правду, називати речі своїми іменами та боротися за життя, свободу й гідність людини.
Ніколи знову — це не гасло. Це відповідальність.
