День вшанування жертв однієї з найстрашніших трагедій ХХ століття — трагедії Бабиного Яру. Минуло багато десятиліть з тих жахливих днів вересня 1941 року, коли в київському урочищі Бабин Яр були масово розстріляні десятки тисяч невинних людей.
День вшанування жертв однієї з найстрашніших трагедій ХХ століття — трагедії Бабиного Яру.
Минуло багато десятиліть з тих жахливих днів вересня 1941 року, коли в київському урочищі Бабин Яр були масово розстріляні десятки тисяч невинних людей. За лічені дні нацисти знищили понад 33 тисячі євреїв — лише за те, ким вони були. Але цим трагедія не обмежилася. Упродовж наступних місяців і років тут були вбиті ромські родини, українські націоналісти, військовополонені, пацієнти психіатричної лікарні, священники — усі, хто не вписувався у нелюдську ідеологію зла.
Бабин Яр — це не просто місце масових розстрілів. Це символ страшної ціни людської ненависті, байдужості та німого мовчання.
Ми зобов’язані пам’ятати. Пам’ятати не лише імена загиблих, а й причини трагедії. Бо там, де забувають уроки історії — вони мають властивість повторюватися.
Пам’ять — це наш моральний обов’язок. Це те, що дозволяє нам залишатися людьми навіть у найтемніші часи.
Сьогодні ми низько схиляємо голови перед усіма, хто загинув у Бабиному Яру.
Перед тими, чиє життя було обірване кулею на околиці Києва. Перед тими, чиї голоси були заглушені, але чия пам’ять житиме вічно.
Ми зобов’язані передати цю пам’ять наступним поколінням — щоб діти знали правду, щоб ніколи більше не допустити подібного.
Ми мусимо стояти на сторожі людської гідності, справедливості й миру.
Вічна пам’ять жертвам Бабиного Яру.
