18 травня є днем скорботи в історії кримськотатарського народу і днем пам’яті в Україні.
"Великий терор кримськотатарського народу"
18 травня є днем скорботи в історії кримськотатарського народу і днем пам’яті в Україні. В цей день 1944 року за наказом Сталіна люди були з корінням вирвані зі своєї рідної землі – близько 200 тисяч кримських татар зігнали до залізничних товарних вагонів і депортували з рідного півострова у віддалені регіони Радянського Союзу — від північного Передуралля до республік Середньої Азії. В основному, це були жінки, діти і люди похилого віку. Чоловіки в цей час воювали на фронтах Другої світової війни у лавах Червоної армії.
Цілий народ обмовили, пограбували, по-звірячому вигнали зі своєї Батьківщини, винищивши при цьому майже половину його складу. Жахливий, нелюдський акт депортації призвів до незліченних жертв. В ешелонах смерті, в місцях спецпоселень загинули тисячі безневинних людей. Було знищено цілі родини. Кримські татари мали статус «спецпереселенців. Їм було заборонено перетинати кордон поселення без письмової згоди спецкомендатури, а тих, хто відвідував родичів у сусідньому селищі, засуджували до 25 років. За офіційними даними, від голоду та хвороб майже половина кримських татар загинула в дорозі чи в місцях вигнання.
Знущання над кримськотатарським народом не закінчилися депортацією. Радянська влада прагнула знищити культурну ідентичність народу. Понад 40 років у переписах населення СРСР згадки про кримських татар були заборонені. Були ліквідовані сотні шкіл, бібліотек, музеїв, знищені унікальні рукописи та книжковий фонд кримськотатарською мовою. Окупанти перейменовували вулиці, міста, стираючи з пам’яті існуючі назви, щоб позбавити землю історичної пам’яті.
Але кримськотатарський народ не зламався. Їх дух не був підкорений. Їхня віра у повернення на свою Батьківщину не згасла.
Протягом 80 років вони боролися за своє право на життя, за свою культуру, за свою землю. І ця боротьба триває й досі. Сьогодні кати сотень народів, непокарані вбивці мільйонів людей знову чинять акти геноциду проти українського та кримськотатарського народів. Арешти, утиски, постійні обшуки, залякування, фізичний та психологічний тиск, безслідне зникнення людей – все це сучасні будні російської окупації Криму.
Сьогодні, 18 травня, ми схиляємо голови перед пам’яттю жертв геноциду кримськотатарського народу. Ми згадуємо тих, хто не зламався під гнітом
Пам’ятаємо! Не пробачимо!
