За невчасну атестацію робочих місць за умовами праці передбачена відповідальність
Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Закон України "Про охорону праці" від 14.10.1992 р. № 2694-XII зобов’язує роботодавця організовувати проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.08.1992 р. № 442 (далі - Порядок № 442) проводити атестацію потрібно в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п’ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Згідно з Порядком № 442 саме результати атестації впливають на віднесення робочого місця до категорії шкідливих або важких умов праці. Працівники, продовжуючи працювати у шкідливих або важких умовах праці, де непроведена атестація втрачають право на пільги.
Згідно із статтею 7 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР встановлюється залежність між тривалістю щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та результатами атестації робочих місць за умовами праці й часом зайнятості працівника в цих умовах.
Отже, щоб не порушувати прав працівників, слід проводити атестацію вчасно. За несвоєчасне та неякісне проведення атестації робочого місця за умовами праці керівник підприємства несе відповідальність відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X.
